Роман Майкла Дібдіна «День подяки»
Продовжую відкривати для себе нових авторів детективного жанру. На цей раз вибрав англійського письменника Майкла Дібдіна. Майкл Дібдін став відомим завдяки романам про італійського детектива Ауреліо Дзена, але я вирішив почати знайомство з його творчістю не з цієї серії, а з роману «День подяки».
Головний герой — англійський журналіст Ентоні, який мешкає у Сполучених Штатах. Дружина Ентоні Люсі загинула в автокатастрофі. Ентоні, який тяжко переживає через свою втрату, з якогось дива відправляється до Невади до колишнього чоловіка Люсі, прихопивши із собою пістолет.
Початок цієї історії трохи незрозумілий, я б сказав, туманний. Після візиту Ентоні до колишнього чоловіка в романі з’являється інтрига, і десь посередині мені ця історія навіть почала подобатись. Але інтрига доволі швидко розтанула, а сюжет попрямував зовсім іншим напрямком і так нічим і не закінчився. Все звелося до жалощів бідолаги Ентоні з приводу того, що йому не вдалося зустріти Люсі раніше за її колишнього чоловіка й завести з нею спільних дітей.
Суттєво зіпсував враження від книжки дурнуватий епізод із прослуховуванням головним героєм плівки, яку йому віддав колишній чоловік Люсі. Дерріл слідкував за Ентоні та Люсі й записав на плівку їхні балачки під час зустрічей у готелі, коли ті кохалися й теревенили у ліжку. Цих діалогів було достобіса, і у певний момент ця безглузда балаканина почала просто набридати. Незрозуміло, навіщо взагалі було вставляти в роман ці діалоги, нічого особливого або важливого для сюжету в них немає.
Одним словом, «День подяки» виявився не зовсім детективом. Скоріше, місцями схожа на дурний сон історія ні про що.